Для українського суспільства, як і для більшості пострадянських, характерні процеси дистанціювання між поколіннями, збільшення різниці між цінностями реальними та задекларованими. У традиціях української сім'ї завжди були допомога дітям у навчанні, обговорення домашніх завдань, іноді навіть демонстрація власних знань, здобутих багато років тому. Зміна у програмах навчання шкільних курсів історії, поява нових підручників часто викликають розгубленість батьків, старшого покоління, адже вони вивчали зовсім іншу історію. Тому «історичні» проекти не лише можуть виконати завдання виховання соціальної активності молодих людей, а й наблизити покоління батьків і дітей одне до одного. Окрім того, історія, що вивчається у школах, досі ще залишається в більшості випадків історією великих груп людей, держав, окремих діячів, політичною, економічною, але не історією соціальною, культурною, історією повсякденності, місце в якій може знайти будь-яка людина.

Запропоновані проекти можуть бути індивідуальними, індивідуально-груповими, груповими. Для них характерна камерність, оскільки вони не гучні за результатами. Однак вони корисні з точки зору виховання поваги до минулого, до історичних артефактів, які можна віднайти поруч, до людей, чиї імена не завжди присутні у шкільних підручниках. Історія однієї фотографії, поштової листівки, марки, рекламного оголошення, старого журналу чи газети може стати поштовхом до серйозної розмови про те, хто й чому повинен зберігати пам'ять, як важливо цінувати минуле незалежно від сучасної політичної кон'юнктури.

Учитель, який вибирає для себе історичний напрям проектної діяльності, має розуміти, що, як і в будь-якій позаурочній роботі, він має спиратись на найбільш активних і свідомих учнів, які демонструють стійкий інтерес до історії. Оскільки пропонований вік учасників коливається від 12-13 до 16-17-ти років, спочатку треба оцінити можливу складність пошуку інформації та досвід даної групи учнів у проектній роботі взагалі. Якщо керівник проекту прагне вдосконалити навчальну діяльність з історії, то такі проекти можна планувати як частину тематичного оцінювання, домашнє завдання, самостійну роботу, але обов'язково на добровільній основі. Дуже важливим є залучення батьків та інших дорослих до проекту. Варто тему проекту обговорити з батьками на батьківських зборах. Таке обговорення створить додаткову мотивацію в учнів для спільної діяльності.

Проект „Повсякденне життя моєї сім'ї на тлі історичної епохи"

Дезінтеграція українського суспільства, викликана політичними подіями та соціально-економічними проблемами останніх десятиліть, особливо проявляється в розриві традиційних зв'язків між поколіннями. Достатньо різка зміна технологічного та предметного середовища іноді поглиблює дистанцію між сучасними підлітками та дорослими. Традиційне викладання історії у школі не сприяє формуванню спільної історичної ідентичності, усвідомленню історичної єдності на прикладі мікрогруп, зокрема сім'ї. Батьки та діти проводять разом усе менше часу. Об'єднатись їх примушують, як правило, побутові проблеми. Створення можливостей для спільної діяльності, побудованої на взаємному інтересі, допоможе учасникам проекту відчути себе об'єднаними та цікавими один для одного.

Мета проекту - залучити учнів до активного вивчення історії повсякденності на прикладі власної сім'ї та сприяти позитивному ставленню до історії родини як органічної складової історії країни.

Завдання проекту:

• залучити членів сімей учнів до спільної пошукової діяльності, сприяти формуванню спільної історичної пам'яті та ідентичності;
• за допомогою проекту поглибити вміння працювати разом, досліджуючи історичну проблему;
• підготувати матеріали для презентації;
• організувати виставку робіт у шкільному історичному кабінеті;
• зібрати інформацію для використання на уроках історії України за темою «Повсякденне життя українців у 1960-1990 рр.»;
• розвинути навички історичного дослідження на прикладі історичних джерел різного виду (фотографії, сімейне листування, спогади, інтерв'ю, журнали та газети різних часів тощо).

Очікувані результати:

• знання про повсякденне життя міста й села у 60-90-х роках ХХ століття та співвідношення «малої» історії сім'ї та загальної історії країни;
• навички дослідження та інтерпретації історичних джерел історії повсякденності;
• уміння співпрацювати разом у групі з однолітками та членами власної родини;
• уміння організовувати та реалізовувати проекту діяльність;
• толерантне ставлення до різноманітності смаків і вподобань як основи будь-якого суспільства.

Вид проекту: індивідуально-груповий.

Виконавці проекту: учні 8-11-х класів, учителі історії, керівники гуртків, клубів за інтересами, вихователі будинків школяра, дитячої творчості тощо.

Термін виконання: від 2 до 4-х місяців, залежно від обсягу дослідження.

Умови реалізації:

а) дидактичні - уміння учнів працювати з історичними джерелами, особливо з фотоматеріалами та усною історією; навички організації презентацій;

б) організаційні - налагодження зв'язків з батьками, близькими та далекими родичами й іншими дорослими учасниками дослідження (працівниками місцевої бібліотеки, місцевих музеїв та архівів тощо); контакти з місцевими ЗМІ;

в) матеріальні - папір, папки для портфоліо, комп'ютерна техніка для створення та показу презентації, стенди для показу учнівських робіт тощо.

Методичні рекомендації для учасників проекту

Даний проект може виконуватись учнями впродовж тривалого періоду. В одному випадку це буде дослідження проблеми, що не пов'язане з навчальним процесом, в іншому - для учнів 11-х класів - як випереджальне завдання до вказаної раніше теми.

Об'єктом дослідження може стати повсякденне життя загалом, але краще, якщо діти в малих групах виберуть собі окремий напрям прояву історії повсякденності: житло, моду (одяг, зачіски), побутову техніку, дозвілля, заняття й зайнятість тощо. Якщо батьки учнів можуть розповісти про 80-90 роки ХХ століття, то бабусі й дідусі - про 60-70-ті. У такому випадку може скластись колективний портрет епохи, який бажано презентувати з участю батьків і перед батьками. Реалізація проекту сприятиме кращому порозумінню між поколіннями та відчуттю історичної єдності в умовах трансформації суспільства.

Особливо цінним у запропонованому проекті є здобуття навичок вивчення історичних джерел. Наставнику проекту варто провести кілька навчальних занять про алгоритм використання та інтерпретації історичних джерел (слід звернутись до навчального посібника «Історія епохи очима людини: Україна та Європа в 1900-1939 рр.» і методичних рекомендацій до нього, де є описи опрацювання текстових, візуальних джерел).

Можливість розповісти не лише про одяг, зачіски часів своєї молодості чи дитинства, а і про музичні вподобання, шкільне життя батьків у різні часи, стиль спілкування, форми проведення вільного часу, улюблені книжки та фільми не тільки сприятиме залученню учнів до сімейної історії, а батьків до шкільної співпраці, а і впливатиме на сам процес виховання толерантності та взаємної поваги до цінностей різних поколінь.

Результатом проекту може стати не лише розширення знань з історичної теми, а й рукотворний розділ до чинних підручників з історії (у вигляді альбому, папки з матеріалами, написаного параграфа, Power Point Presentation-версії тощо).

Проект „Історія в назвах. Нові імена на мапі."

Вивчення історії в сучасній школі дозволяє ознайомитися з макроісторією і скласти загальні уявлення про цілісність і певні закономірності історичного процесу. Однак сучасні програми шкільних курсів історії залишають мало часу для вивчення місцевої історії, яка, на наш погляд, є основою історичного пізнання кожного школяра. Загальновідомо, що все починається з простого, малого, яке краще сприймається та пізнається. Запропоновані програмою навчальні години для місцевої історії не дозволяють пізнати історичне середовище, в якому проживають діти, в якому засновувались їхні родини, сім'ї. Байдужість значної частини дорослих до формування історичної пам'яті підростаючого покоління, негативний вплив сучасної масової культури на усвідомлення етнічної культурно-історичної ідентичності сучасних школярів не сприяють поверненню молоді до її історичного коріння, витоків. Виховання поваги до полікультурності, розуміння історичних взаємовпливів у навколишньому суспільному середовищі, взаємозв'язок місцевої історії з історією країни, континенту, світу сприятимуть становленню толерантної та свідомої сучасної молоді.

Мета проекту - залучити учнів до активного вивчення місцевої історії та культурних надбань рідного краю, посилити мотивацію у вивченні вітчизняної історії.

Завдання проекту:

• вивчити історичну топоніміку на місцевому рівні;
• залучити школярів до групової пізнавальної діяльності, розвивати навички співпраці та пошуку інформації;
• підготувати групу екскурсоводів зі школярів;
• випустити шкільну газету;
• зібрати інформаційні матеріали для передачі по місцевому радіо за темою проекту.

Очікувані результати:

• учні поглиблять знання про історичну географію рідного краю, суспільні цінності, дізнаються про походження назв вулиць населеного пункту тощо;
• учасники вдосконалять навички пошуку інформації, її підбір, організацію та презентацію;
• навчаться розповідати про походження, зміст і культурно-історичне значення історико-географічних назв;
• зможуть проводити екскурсії для однолітків і всіх тих, хто цікавиться історією населеного пункту;
• умітимуть готувати матеріали для місцевого радіо, газети;
• навчаться випускати шкільну газету на історичну тематику та презентувати результати своєї пошукової роботи.

Вид проекту - груповий.

Виконавці проекту: учні 7-11-х класів, учителі суспільних і гуманітарних дисциплін, керівники гуртків, клубів за інтересами, педагоги-організатори, вихователі будинків школяра, дитячої творчості тощо.

Термін виконання проекту: від 3-х до 6-ти місяців, залежно від кількості вибраних для дослідження об'єктів.

Умови реалізації:

а) дидактичні - уміння шукати та опрацьовувати інформацію, уміння контактувати з представниками різних установ;

б) організаційні - функціонування краєзнавчого гуртка, факультативу, історичного клубу тощо;

в) матеріальні - кошти на екскурсії (за потребою), на поштові витрати, канцтовари.

Методичні рекомендації для учасників проекту

Даний проект може виконуватись учнями шкіл сіл, селищ, невеликих містечок, обласних центрів. Різниця полягатиме лише у виборі об'єкта дослідження. Варто врахувати таке: чим старші учні-учасники проекту, тим серйознішим має бути процес збору інформації, яка потім буде використовуватись у темах з історичного краєзнавства. Учні основної школи можуть зайнятись дослідженнями легенд рідного краю, походженням історико-географічних назв, перебуванням на території краю відомих діячів тощо. Особливо уважно слід поставитись до «етнічного» сліду в назві.

Якщо у населеного пункту був герб, варто було б дослідити його походження та розтлумачити геральдичний зміст символіки. Якщо герба немає - запропонуйте учням спробувати самостійно укласти варіант герба з урахуванням історичної спадщини краю, місцевості, населеного пункту.

Хоча в сучасній шкільній програмі історії України передбачено години на вивчення історії рідного краю, однак досвід показує, що не всі вчителі повноцінно його використовують. Тому було б дуже добре за краєзнавчими темами програми організувати міні-проекти та залучити до історичного дослідження школярів. У великих містах, де, як правило, інформації про місцеву історію не бракує, можна залучити учнів до дослідження назв вулиць, мікрорайонів. У невеликих населених пунктах можна досліджувати походження назв місцевості, проживання історичних діячів, відомих односельців тощо. Особливо цікавими можуть бути дослідження зміни назв вулиць після проголошення незалежності Української держави. Результатом цього дослідження може стати поява довідника «Наше поселення в назвах до 1991 р. і після». Дослідження життєвої долі окремих осіб, які проживали на території населеного пункту (свідки голодомору, репресовані, учасники війн, очевидці історичних подій), дасть поштовх до обговорення, дискусій про суспільні цінності, історичну пам'ять та її суспільно-культурне значення.

ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА ШКОЛИ

З метою підвищення ефективності учнівського самоврядування активно визначаємо лідера школи шляхом організованих виборів, які реалізуються в залученні всіх учнів та вчителів до планування, організації, контролю навчальної та громадської роботи школи.

Мета проекту: сприяти організації виборчого процесу у школі, шляхом активізації та просвіти учнівської молоді під час шкільних президентських виборів, а саме:

навчити старшокласників дотримуватися проводити процедуру виборів;

зробити гідний вибір президента та віце-президента учнівського самоврядування;

сприяти виробленню свідомого ставлення до виборів та значимості особистої участі в них;

навчити розрізняти виборчі системи та ступень демократичності виборів.

Завдання проекту: переконати учнів в тому, що брати участь у виборах – це обов’язок перед суспільством та шкільним самоврядуванням, у якому вони навчаються, діють і живуть.

Забезпечити вироблення в учнів почуття господаря своєї школи шляхом: формування уміння співпрацювати на принципах рівності та демократизму;

виховувати громадянина, якому притаманне гармонійне поєднання духовного багатства, моральної чистоти та фізичної досконалості;

розширювати діапазон діяльності дорослих і дітей як членів єдиного колективу, створювати умови для їхньої співдружності, творчого пошуку.

У разі перемоги в шкільних виборах, президент має право:

- виносити на розгляд членів ради комітетів шкільного активу питання, що турбують учнів школи;

- скликати учнівську конференцію, засідання координаційної ради ;

- ухвалювати рішення, які не суперечать Статутові школи;

- подавати пропозиції про внесення змін і доповнень у Статут шкільного парламенту;

- влаштовувати заходи, які не змінюють суттєво річний навчально-виховний план;

- ініціювати зміни, що сприятимуть, поліпшенню стану навчання та дозвілля;

- представляти інтереси школи на засіданнях , які проводитимусь громадські організації міста.

План роботи :

- обговорення умов про вибори президента школи;

- реєстрація кандидатів на посаду президента школи;

-​ засідання передвиборчих штабів кандидатів на посаду президента школи;

-​ складання перспективного плану роботи передвиборчих штабів на період президентських перегонів;

-​ складання агітаційних программ (кожен кандидат повинен створити мультимедійну презентацію, використовуючи своє портфоліо, можете у своїй передвиборчій програмі вказати, що зміни в школі треба починати з себе. Тому приємний охайний зовнішній вигляд, старанна підготовка до уроків, активність у всіх шкільних справах продовжують бути для вас на І місці.

До зустрічі з виборцями радимо готувалися не тільки кандидатам, а їхнім командам підтримки: скласти агітаційні заклики та рекламку , виготовити стіннівки, плакати.

Організаційно-практичний етап проведення виборів президента:

складання списків ШВК;

складання списків виборців;

виготовлення бюлетенів для голосування;

агітаційні заходи кандидатів на посаду президента школи;

розміщення рекламних плакатів кандидатів в президенти школи;

президентські дебати: „Що я можу вам запропонувати!?”;

вибори президента школи, день без агітації, день голосування.

Узагальнено-аналітичний етап проведення виборів президента:

підрахування голосів ШВК;

оголошення результатів голосування;

інавгурація президента та віце-президента Школи.