Методичне об'єднання вчителів історіі та суспільних дисциплін міста Краматорська
Правоосвітня та правовиховна робота
Сучасний стан розвитку суспільства, складний характер політичної та соціально – економічної ситуації в державі вимагають визначити правову підготовку та правове виховання як пріоритетні напрямки в освіті. Працювати, жити, бути захищеним неможливо, не знаючи межі прав і свобод громадян, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства. Про активну в правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства, особливо в шкільному віці. Із часом, після досягнення встановленого законом віку, людина набуває здатності виконувати обов’язки і нести відповідальність за вчинені дії. Тому реалізовувати свої права, не порушуючи при цьому прав та інтересів інших, - це своєрідне мистецтво жити. Необхідно практично реалізовувати тріаду "правове виховання – правове навчання – правова просвіта” у сучасній школі. Суть поняття "правове виховання” передбачає забезпечення дітей правовими знаннями.
Діяльність спрямована на виконання Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року, №992/2001, Національної програми „Діти України ”, реалізації змісту Національної доктрини розвитку освіти, забезпечення дотримання конституційних положень , законів України „Про освіту ”, „Про загальну середню освіту ”, Декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини, та ін.
Розвиток правової компетентності школярів повинен складати основу життєтворчості громадянина – патріота України. Розвинути високу правову культуру в суспільстві не можливо без зусиль сучасної школи, системи освіти в цілому, демократизації засад, що базуються на загальнолюдських правових цінностях: виховання поваги до прав людини й основних свобод, піднесення культури прав людини, утвердження людської гідності та вартості особистості.
Вибір форм і методів виховного впливу залежить від його мети, змісту, вікових, індивідуальних особливостей учнів. Вибираючи той чи інший метод або форму виховної роботи з учнями, враховуємо, чи популярні вони серед школярів, чи захоплюють їх, чи викликають у них переживання і почуття задоволення. Часто проводимо індивідуальні бесіди , диспути, вікторини, тренінги, турніри, радіопередачі, рольові ігри, судові процеси, брейн-ринги.
Багаторічний досвід роботи свідчить про результативність правового виховання за умови поєднання його в урочний та позаурочний час.
І. Мета і завдання правоосвітньої та правовиховної роботи.
Мета правоосвітньої та правовиховної роботи – формування правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав та обов’язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з поваги до законів та правил людського співжиття. Здобуття учнями правових знань і розуміння обов’язків розширює можливості їх самореалізації. Правові знання зміцнюють життєву позицію, розвивають свідомість учнів, удосконалюють поведінку школярів у соціальному оточенні, загострюють почуття непримиренності до негативних явищ.
Формування правової освіти та правових знань у школярів вирішує такі завдання:
1. Озброєння учнів знаннями законів. Підвищення правової обізнаності дітей та інформування.
2. Формування в учнів правової свідомості для подолання помилкових поглядів та переконань в учнів.
3. Формування в учнів поваги до держави та права.
4. Вироблення в учнів навичок та вмінь правомірної поведінки.
5. Формування в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності.
6. Формування в учнів правових почуттів, які б регулювали їхню поведінку.
7. Формування в учнів активної позиції у правовій сфері.
Умови реалізації концепції правової освіти:
1. Формування правової освіти здійснюється під час навчання. Організовуючи роботу з учнями, слід не лише озброювати дітей знаннями своїх прав і обов’язків, а й сприяти закріпленню у дитини мотивації до законослухняної поведінки. Під час уроків, спеціальних занять, на яких розглядаються питання права, в дітей формуються морально – правові якості.
2. Формуючи правову освіту в учнів, слід взаємопов’язувати роботу школи, позашкільних закладів, соціальної служби, батьків, громадськості тощо. Вирішальним моментом у правовій освіті школяра є висока правова культура педагогів і відповідний правовий і психологічний клімат у школі.
3. Під час проведення правового виховання педагогічний колектив виходить з таких основних критеріїв:
- Правова освіта охоплює широкі верстви населення – учнів, батьків, вчителів;
- Правова освіта забезпечує зростання самосвідомості учнів, розуміння ними суворого дотримання положень Конституції та законів України;
- Розуміння учнями єдності прав і обов’язків та їх виконання в реальному житті;
- Підготувати учня до реального життя, вміти користуватися правовими знаннями, набутими в школі;
- Формувати громадянську позицію кожного учня на основі загальнолюдських цінностей: свободи переконань, думок, володіння та користування власністю;
- Вміння учнів протистояти злочинам і правопорушенням в суспільстві.
Важливий напрям роботи – ознайомлення школярів з останніми документами ООН, Ради Європи, рекомендаціями міжнародних конференцій із проблематики становища дітей у світі, Європі, Азії.
В умовах постійного діалогу педагогічний колектив розвиває у своїх вихованців культуру миру, культуру служіння людству, милосердя, толерантності, почуття дружби народів світу.
ІІ. Форми і методи правоосвітньої та правовиховної роботи.
Обираючи форми і методи для формування правової освіти в учнів, важливо враховувати особисті чинники, що впливають на формування протиправної поведінки, та визначити причини, серед яких:
· незадоволені потреби;
· психофізіологічні порушення;
· особливості емоційно – вольової сфери, характеру;
· педагогічна занедбаність;
· помилкові переконання;
· несформованість комунікативних навичок;
· адитивна поведінка, невпевненість у собі;
· неадекватна самооцінка;
· низький культурний рівень.
Учителі через навчальні предмети здійснюють правоосвітню роботу, виходячи з необхідності дотримання в учнів правових обов’язків – важливої умови попередження правопорушень, шкідливих звичок, соціальної пасивності, переконань, що норми поведінки людини випливають із моральних, етичних, політичних, культурних нормативів суспільства. Йде процес ознайомлення з більш абстрактними поняттями прав людини, що передбачають розуміння філософських, політичних та юридичних концепцій.
До форм та методів правоосвітньої та правовиховної роботи можна віднести:
· Правові вікторини;
· Години спілкування з елементами тренінгу;
· Виховні години;
· Диспути;
· Тренінги;
· Ділові ігри;
· Конкурси;
· Конференції;
· Зустрічі з працівниками правоохоронних органів;
· Виставки літератури;
· Анкетування й тестування;
· Конкурси малюнків, плакатів, стіннівок, віршів та інші.