Сучасний стан розвитку суспільства, складний характер політичної та соціально – економічної ситуації в державі вимагають визначити правову підготовку та правове виховання як пріоритетні напрямки в освіті. Працювати, жити, бути захищеним неможливо, не знаючи межі прав  і свобод громадян, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства. Про активну в правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства, особливо в шкільному віці. Із часом, після досягнення встановленого законом віку, людина набуває здатності виконувати обов’язки і нести відповідальність за вчинені дії. Тому реалізовувати свої права, не порушуючи при цьому прав та інтересів інших, - це своєрідне мистецтво жити. Необхідно практично реалізовувати тріаду "правове виховання – правове навчання – правова просвіта” у сучасній школі. Суть поняття "правове виховання” передбачає забезпечення дітей правовими знаннями.

Діяльність спрямована на виконання Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року, №992/2001, Національної програми „Діти України ”, реалізації змісту Національної доктрини розвитку освіти, забезпечення дотримання конституційних положень , законів України „Про освіту ”, „Про загальну середню освіту ”, Декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини, та ін.

Розвиток правової компетентності школярів повинен складати основу життєтворчості громадянина – патріота України. Розвинути високу правову культуру в суспільстві не можливо без зусиль сучасної школи, системи освіти в цілому, демократизації засад, що базуються на загальнолюдських правових цінностях: виховання поваги до прав людини й основних свобод, піднесення культури прав людини, утвердження людської гідності та вартості особистості.

 Вибір форм і методів виховного впливу залежить від його мети, змісту, вікових, індивідуальних особливостей учнів. Вибираючи той чи інший метод або форму виховної роботи з учнями, враховуємо, чи популярні вони серед школярів, чи захоплюють їх, чи викликають у них переживання і почуття задоволення. Часто проводимо індивідуальні бесіди , диспути, вікторини, тренінги, турніри, радіопередачі, рольові ігри, судові процеси, брейн-ринги.

Багаторічний досвід роботи свідчить про результативність правового виховання за умови поєднання його в урочний та позаурочний час.

І. Мета і завдання правоосвітньої та правовиховної роботи.

Мета правоосвітньої та правовиховної роботи  – формування  правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав та обов’язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з поваги до законів та правил людського співжиття. Здобуття учнями правових знань і розуміння обов’язків розширює можливості їх самореалізації. Правові знання зміцнюють життєву позицію, розвивають свідомість учнів, удосконалюють поведінку школярів у соціальному оточенні, загострюють почуття непримиренності до негативних явищ.

Формування правової освіти та правових знань у школярів вирішує такі завдання:

1. Озброєння учнів знаннями законів. Підвищення правової обізнаності дітей та інформування.

2. Формування в учнів правової свідомості для подолання помилкових поглядів та переконань в учнів.

3. Формування в учнів поваги до держави та права.

4. Вироблення в учнів навичок та вмінь правомірної поведінки.

5. Формування в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності.

6. Формування в учнів правових почуттів, які б регулювали їхню поведінку.

7. Формування в учнів активної позиції у правовій сфері.

Умови реалізації концепції правової освіти:

1. Формування правової освіти здійснюється під час навчання. Організовуючи роботу з учнями, слід не лише озброювати дітей знаннями своїх прав і обов’язків, а й сприяти закріпленню у дитини мотивації до законослухняної поведінки. Під час уроків, спеціальних занять, на яких розглядаються питання права, в дітей формуються морально – правові якості.

2. Формуючи правову освіту в учнів, слід взаємопов’язувати роботу школи, позашкільних закладів, соціальної служби, батьків, громадськості тощо. Вирішальним моментом у правовій освіті школяра є висока правова культура педагогів і відповідний правовий і психологічний клімат у школі.

3. Під час проведення правового виховання педагогічний колектив виходить з таких основних критеріїв:

-       Правова освіта охоплює широкі верстви населення – учнів, батьків, вчителів;

-       Правова освіта забезпечує зростання самосвідомості учнів, розуміння ними суворого дотримання положень Конституції та законів України;

-       Розуміння учнями єдності прав і обов’язків та їх виконання в реальному житті;

-       Підготувати учня до реального життя, вміти користуватися правовими знаннями, набутими в школі;

-       Формувати громадянську позицію кожного учня на основі загальнолюдських цінностей: свободи переконань, думок, володіння та користування власністю;

-       Вміння учнів протистояти злочинам і правопорушенням в суспільстві.

Важливий напрям роботи – ознайомлення школярів з останніми документами ООН, Ради Європи, рекомендаціями міжнародних конференцій із проблематики становища дітей у світі, Європі, Азії.

В умовах постійного діалогу педагогічний колектив розвиває у своїх вихованців культуру миру, культуру служіння людству, милосердя, толерантності, почуття дружби народів світу.

ІІ. Форми і методи правоосвітньої та правовиховної роботи.

Обираючи форми і методи для формування правової освіти в учнів, важливо враховувати особисті чинники, що впливають на формування протиправної поведінки, та визначити причини, серед яких:

·        незадоволені потреби;

·        психофізіологічні порушення;

·        особливості емоційно – вольової сфери, характеру;

·        педагогічна занедбаність;

·        помилкові переконання;

·        несформованість комунікативних навичок;

·        адитивна поведінка, невпевненість у собі;

·        неадекватна самооцінка;

·        низький культурний рівень.

Учителі через навчальні предмети здійснюють правоосвітню роботу, виходячи з необхідності дотримання в учнів правових обов’язків – важливої умови попередження правопорушень, шкідливих звичок, соціальної пасивності, переконань, що норми поведінки людини випливають із моральних, етичних, політичних, культурних нормативів суспільства. Йде процес ознайомлення з більш абстрактними поняттями прав людини, що передбачають розуміння філософських, політичних та юридичних концепцій.

До форм та методів правоосвітньої та правовиховної роботи можна віднести:

·        Правові вікторини;

·        Години спілкування з елементами тренінгу;

·        Виховні години;

·        Диспути;

·        Тренінги;

·        Ділові ігри;

·        Конкурси;

·        Конференції;

·    Зустрічі з працівниками правоохоронних органів;

·    Виставки літератури;

·    Анкетування й тестування;

·    Конкурси малюнків, плакатів, стіннівок, віршів та інші.